Як і в будь-якій іншій справі, у торгівлі на Форекс є свої визначні особи, імена яких потрапили в історію. На валютному ринку одним із найуспішніших трейдерів в історії вважається Джордж Сорос. Кар’єра Джорджа Сороса почалася з заснування в 1969 р. фонду Quantum на Кюрасао (острів в архіпелазі Малих Антильських островів у Вест-Індії). За час свого існування фонд Quantum провів велику кількість успішних спекулятивних операцій на валютному ринку Форекс.

Наприклад, тільки на спотовому ринку в 1996 р. фонд Quantum заробив дохід, порівнянний за своїми розмірами з річним доходом усієї корпорації McDonald ‘s. Однак найуспішнішою угодою Джорджа Сороса вважається угода на валютних спекуляціях з англійським фунтом стерлінгів у 1992 р., завдяки якій за місяць було отримано близько 2 мільярдів доларів чистого прибутку. Завдяки такому успіху та фактами, якими він був зумовлений, Джордж Сорос набув репутації людини, яка «зламала банк Англії».

Настільки успішним валютним спекуляціям Джордж Сорос зобов’язаний ситуації, що склалася на початку 90-х років, на світовій арені. У 1979 р. з ініціативи Німеччини та Франції було створено Європейську валютну систему ( ЄВС ). Метою ЄВС було підтримка стабільності курсів валют європейських країн, що входять до системи, а також підготовка до валютної інтеграції. Спочатку до ЄВС входили Німеччина, Франція, Італія, Нідерланди, Бельгія, Данія, Ірландія та Люксембург.

Механізм утримання валютних курсів, що є стрижнем ЄВС, ґрунтувався на запровадженні європейської валютної одиниці ЕКЮ ( European Currency Unit , ECU), Що була прототипом сьогоднішнього Євро (EUR). Для кожної країни, що входила до Європейської валютної системи, встановлювався центральний курс щодо ЕКЮ та валютний коридор, у межах якого допускалася зміна валютного курсу. Країни-учасниці ЄВС були зобов’язані будь-якими способами підтримувати курс своєї національної валюти на даних умовах або вийти з системи. Центральні курси країн, що входять до ЄВС, за умовами угоди могли коригуватись, і за період з 1979 по 1987 р.р. це відбувалося дев’ять разів.

У 1990 р. Великобританія увійшла до ЄВС, і курс фунта стерлінгів (GBP) було зафіксовано лише на рівні 2,95 німецьких марок (DEM) з допустимим валютним коридором ± 6%. До середини 1992 р. завдяки механізму утримання валютних курсів вдалося домогтися істотного зниження темпів інфляції в європейських країнах-учасницях ЄВС. Однак штучна підтримка валютних курсів у рамках валютного коридору викликала дедалі більше недовіри серед інвесторів. Ситуація посилилася після возз’єднання Західної та Східної Німеччини 1989 р. Слабкість економіки Східної Німеччини призвели до підвищення державних витрат, що змусило Центральний банк Німеччини (Бундесбанк) випустити обіг більше грошей.

Така політика спричинила інфляцію, на що Бундесбанк відреагував підвищенням процентної ставки. Висока процентна ставка залучила іноземних інвесторів, що викликало підвищений попит на німецьку марку, а отже, і підвищення її курсу. Великобританія, пов’язана угодою щодо ЄВС, зобов’язана була підтримувати курс своєї національної валюти в межах встановленого по відношенню до німецької марки валютного коридору.

Економіка Великобританії на той час була ослаблена, у країні був високий рівень безробіття. Підвищення відсоткової ставки за Німеччиною за таких умов могло лише посилити ситуацію. Інших можливостей зміцнити курс національної валюти в короткостроковій перспективі у Великобританії не було. У таких умовах Джордж Сорос та багато інших інвесторів зробили ставку на те, що Великобританія не зможе довго утримувати курс своєї національної валюти на необхідному рівні.

Джордж Сорос прийняв рішення брати в борг фунти стерлінгів (GBP), продавати їх за німецькі марки (DEM), які вкладати в німецькі активи. В результаті було продано близько 10 мільярдів фунтів стерлінгів. Джордж Сорос не був самотній у своїх міркуваннях, і багато інвесторів наслідували його приклад. У результаті таких спекуляцій і так хитке економічне становище Великобританії ще більше посилилося. Центральний банк Великобританії у спробі виправити ситуацію та підняти курс національної валюти викупив за рахунок своїх резервів близько 15 мільярдів фунтів стерлінгів. Але очікуваного результату це не дало. Тоді 16 вересня 1992 р., в день який пізніше назвуть «чорною середою», Центральний банк Великобританії оголосив про підвищення процентної ставки з 10% до 12% у спробі нейтралізувати ажіотаж, що склався.

Інвестори, які продавали фунти стерлінгів, були впевнені в тому, що отримають величезний прибуток після майбутнього обвального падіння його курсу. Декілька годин потому Центральний банк Великобританії пообіцяв, що відсоткову ставку буде піднято до 15%, але трейдери все одно продовжували продавати фунти стерлінгів у великій кількості. Це тривало до 19:00 того ж дня, після чого генеральний скарбник Норман Леймонт оголосив про те, що Великобританія виходить з механізму утримання валютних курсів, і відсоткову ставку буде знижено до попереднього рівня 10%.

З цього дня почалося падіння курсу фунта стерлінгів, який за наступні п’ять тижнів упав майже на 15% по відношенню до німецької марки та на 25% по відношенню до долара США. Це принесло колосальний прибуток фонду Quantum – протягом місяця Джордж Сорос заробив близько 2 мільярдів доларів, купуючи на німецькі активи фунти стерлінгів, що вже подешевшали.

Падіння курсу фунта стерлінгів (GBP) до долара США (USD) на Форекс після подій «чорної середи» вересня 1992 р.

Таким чином Джордж Сорос – людина, яка «зламала Банк Англії» – показала наскільки центральні банки можуть бути вразливими перед валютними спекуляціями великих інвесторів в умовах штучно утримуваних курсів валют. Використання позикових коштів дозволило Джорджу Соросу збити величезний статок всього за кілька тижнів, що, і започаткувало його благодійну діяльність. Як ми побачили, з метою запобігання негативному впливу валютних спекуляцій на економіку країни центральні банки створюють резерви у вигляді іноземних активів.

Але, як показала практика, такі резерви можуть виявитися неефективними, якщо їм протистоять великі капітали великих інвесторів, об’єднаних спільною метою. Сьогодні валютний ринок Форекс набагато більш ліквідний, ніж на початку 90-х років. Тому жоден інвестор, який навіть має мільярдний капітал, навряд чи зможе одноосібно тривалий час впливати на курс будь-якої валюти. «Чорна середа» вересня 1992 р. залишилося далеко у минулому, але історичними фактами все одно не можна нехтувати, оскільки історія має властивість повторюватися.