Ось визначення паритету відносної купівельної спроможності: обмінний курс між двома країнами коригуватиметься відповідно до різниці в двох національних рівнях інфляції. Заглиблення в специфіку рівняння паритету відносної купівельної спроможності виходить за рамки вимог цього обговорення. Простіше кажучи, відносний паритет купівельної спроможності означає, що обмінний курс зміниться на відсоток, який дорівнює різниці в рівнях інфляції.

Приклад простого відносного паритету купівельної спроможності

Припустимо, рівень інфляції в США становить 2%, а рівень інфляції в єврозоні дорівнює нулю. Відносний паритет купівельної спроможності передбачає, що долар має знецінюватись щодо євро на 2% на рік. Насправді ми не очікуємо суворого дотримання цієї щорічної зміни вартості. Натомість ми можемо очікувати певної узгодженості ПКС у довгостроковому середньому.

Імпортери та експортери повинні реагувати на різницю у відносних витратах на кошики торгівельних товарів таким чином, щоб у середньому слідувати закону єдиної ціни. З цього випливає, що порівняння обмінних курсів, запропонованих за паритетом купівельної спроможності, з ринковими обмінними курсами може допомогти нам вважати валютну пару завищеною або недооціненою.

Отже, чи реальний паритет купівельної спроможності? Правду кажучи – не зовсім, принаймні в коротко- чи середньостроковій перспективі. Звичайно, ви можете зібрати власні емпіричні докази, щоб визначити ефективність теорії.